
Короче, дело было так. Я, проправшись на закладках и парочке доз, решил покататься на олдскульных мухоморах. Собрался я с духом, воткнул в себя этот грибок, и пошел в ближайшую аптеку. В словах-то просто, но реально классный опыт, жижа!
Фармацевт, полный никаких связей и понятия о ящике, из мира сего. Взял я его на "втереться" и задал свой вопрос, звучащий мягко говоря, элитарно: "У вас есть винт?" Он меня посмотрел так, будто я ему предложил продать бабушку. Сказал, мол, "Нет, у нас только плато!". Бранить его хотелось, но в голове уже начало качать, поэтому я просто кивнул и пошел искать продолжение своего приключения.
Блин, а жизнь играет со мной в известные игры! Целый день я бродил по городу, не находил ничего поймать, а потом словил себя на мысли, что хочу говна. Как сказал бы народ - желание фена проснулось. У меня внутри кипело, но где его взять, этот кайфовый порошок? Но я не сдаюсь, потому что я - настоящий гопник!
Проклятье, я растерялся. Тут ступил на свою кенту, и выслушал историю про какого-то директора. Слушал и думал, что это уж точно не мое, такие грехи не планировал. И тут меня осенило! Почему бы не стать директором и не устроиться на работу? Мне же надо найти контакты! Быстро вытащил смартфон и начал искать информацию.
| Подписка | Сервис |
|---|---|
| Мусор | Telegram |
| Коммерческие предложения | |
| Проститутки | Vkontakte |
| Подростки | TikTok |
Словил меня огромный поток информации, какие-то красивые слова буквально втерлись в мою память, слова типа LinkedIn, резюме, бизнес, карьера, ментор, лидерство. Я просто забил на всё это говно и начал по-своему искать вакансии. А нашел я такую работу, что даже родителям я не рассказал, чтоб им души не пачкать. "Компания "Успех и Процветание" ищет директора с опытом работы в организации и восьмилетним стажем управления проектами."
1 миллион, Карл! Блять, дверь настоящего мира распахнулась передо мной!
Но я-то знал, что такое "предложение", просто этот новомодный манагерский жаргон не знает про мои наркозакладки и гопническую дозировку. Я решил обратиться к дедушке Васе, у которого всегда есть связи.
"Вась, братишка! У меня такое дело, подскажи, как это сделать? Скажи, что надо покупать и кому."
Дед Вася взял мою заявку и проштудировал ее. Очевидно, он и сам не очень разбирался в этом деле, но был рад помочь. Он выписал на бумажке все нужные "протоколы" и "исключения", и дал мне словарик терминов, чтобы я оставался в теме.
Дед Вася: "Держи, Петрович, все, что нужно знать! Ты эту штуку впиши в свое предложение, и они будут тебя понимать, как настоящего босса!"
Я взял его совет на заметку, прижал его к груди, как святыню, и отправился на собеседование. Когда встретился с HR-менеджером, я словил ее очаровательную улыбку и сказал: "Меня зовут Петрович. Я ваш идеальный кандидат на эту должность, потому что впишуся в вашу команду и сделаю предложение, от которого нельзя будет отказаться!"
Залипли они, братва, как закладки от сильной дозы героина! После этого момента все шло гладко, будто у них в протоколах был мой идейный винт, который я втер в их корпоративный маразм. Я рассказал им о своем опыте управления проектами в гопнических кругах, использовал фразы про "костры и тимбилдинг", "лапшу на уши не вешаю", "заебалась команда" и иные понятия, которые я встретил в словарике деда Васи.
К концу собеседования я был уверен, что они не могут отказать мне. И о чудо! Они сказали, что я их "поразил" своим предложением и что они обязательно сообщат результат. Вернувшись домой, я вытащил свой наркоблокнот и сделал свою закладку: "Итог собеседования - У меня уже почти миллион!".
И вот сегодня мне позвонили. "Петрович, поздравляем, вы приняты на должность директора! Успех и Процветание ждут вас в понедельник!" Братва, я не мог поверить своим ушам. Я, настоящий гопник, стал директором! Теперь я буду носить дорогие костюмы, ездить на машине класса люкс и управлять командой паршивцев, которые будут исполнять мои приказы!
И все благодаря этим закладкам, дозам и гопническому жаргону. Кто бы мог подумать, что говно и фен приведут меня к такому крутому результату?! Никто не ожидал, но я смог. Так что не забывайте, братва, никогда не сдаваться, идите вперед и вверх, устраивайтесь директорами и завоевывайте мир гопническими закладками и дозами!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.